Лист з ристалища

Сьогодні був мій  перший, і ,на превеликий жаль, не останній урок. Як і очікувалося раніше, на практиці все виявилося куди більш чудовим, ніж в теорії.

У першу секунду до мене підбіг учень, і почав розсипатися в компліментах про мій почерк, поки я щось записувала на дошці. Решту уроку він чіплявся до практиканту Шодіной Наталії, і поглядав у мій бік, щоб переконатися, що мене «спопеляє полум'я ревнощів».

Я показала себе, як педагог-новатор, коли я дочитувала вірш українською, і не помітила, що він скінчився, не звернувши увагу на цю дрібничку, продовжила читання його ж варіанту російською, але! з тією ж вимовою звуків, що й в українській мові, через що твір стал трохи більшим. У підсумку клас відмінно засвоїв два його варіанти, хай простить мене Сковорода за співавторство.

У моєму класі є два Максима, Саші, Міші і Вови, з дівчатками тут легше- всі написали картки з ім'ям Зіна, про що в кінці кінців пошкодували так, як у мене відмінна пам'ять, і мене складно перевчити. З дівчаток отримала оцінку тільки Зіна.

На завершення додаю один з асоціативних кущів з прізвищем Сковорода, моїх безцінних учнів.

С. - Сковорода

К. - Кастрюля

О. - Окрошка

Ну, пане Григорій, ніхто ж не винен, що ваше прізвище говорить само за себе. Решту кущу я пропускаю так, як автор не завжди асоціювався з чимось приємним, і боюся, що такі слова навряд чи витримають філологічну критику. Сподіваюся, мої висновки про сьогоднішній день навели всіх на думку, наскільки фанатично віддано я ставлюся до професії вчителя. Смачного.